Арсен Мірзоян - Штучні Сонця

Знову сують свою пику у справи Бога

І крізь мозок проникають до судин

І на мертвих журналістах вже відбитки того

Хто постане завтра символом терпіл

А насправді всі ми на когось схожі

Але різні вчинки сильні і слабкі

Дивляться на тебе в балаклаві очі

Варіантів небагато, чуєш, ні


От і все, і нікуди більше бігти

Недопалки в шахті ліфту

Метелик на світ доки сірник горить

От і все, ми самі себе вб'ємо цим

Метелик із штучним сонцем


Усе скінчилось, Слава Богу квіти не для тебе

Фотокамер спалахи серед вогнів

А в очах лишилося осіннє небо

Всережимні не почують як рахують дні

Це режиму приміряють інший вимір

Посміхаючись цинічно крізь реформи тин

Та людина в балаклаві пропонує вибір

Вільним бути чи просто живим


От і все, і нікуди більше бігти

Недопалки в шахті ліфту

Метелик на світ доки сірник горить

От і все, ми самі себе вб'ємо цим

Метелик із штучним сонцем


Кожного разу на чужі та наші

Кожного разу король стає голий

Кожного разу всі ті самі інакші

Кожного разу назавжди ніколи