один в каное - Хто ти човно що шукаєш

І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить

Відки взявся я - не знаю; чим прийдеться закінчить

Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,

Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона:


Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?

І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?

Біг мій вічний - тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,

Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.


Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!

Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.

Кажуть, що природа - мати держить нас, як їм там тре,

А в кінці мене цілого знов до себе відбере.